Астрологія й іслам

    Іслам, що виник в Аравії в 1-й пол. VII ст., практично ніколи не виступав проти астрології, так як ісламська догма про призначення мала багато спільного з детерміністичною астрологією. У країнах ісламу перед астрологами ніколи не виникало таких проблем, як у християнському світі. Астрологічні уявлення про вплив небесних тіл чудово вписалися в мусульманські погляди на Всесвіт, де рух зірок виступав як свідчення світової гармонії. Релігія ісламу дотримується концепції божественного приречення, і астрологічні прогнози сприймалися як підтвердження цієї концепції. Крім того, астрологія була нерозривно пов'язана з астрономією, а календарна система релігійних свят і постів, визначення часу молитов і священного направлення на Мекку (т. зв. Кибли) - все це робилося за допомогою астрономічних спостережень і розрахунків. Тому в ісламському світі астрологія досягла небаченого розквіту. Практично єдиною поступкою, яку довелося зробити мусульманським астрологам, стала зміна малюнків зодіакальних знаків. Щоб не порушувати заборону на зображення людини, астрологи мусульманського світу замінили знак Близнюків двома павичами, Діву - снопом пшениці, а Водолія - віслюком, що везе на собі два кошики. Астрологія відігравала важливу роль в теоретичних побудовах різних течій мусульманства. Зокрема, найвизначніші суфійські мислителі включали астрологічні відповідності в свої містичні погляди на космос як єдине начало буття. Шиїтська секта батінітов розвивала вчення про еманацію і про паралелізм макрокосму і мікрокосму, пов'язуючи його зі своєю релігійно-політичною теорією імамату (відображенням світового розуму в нижньому світі є досконала людина - пророк, світової душі - імам). Існували й уявлення про символічну відповідність семи пророків ісламу семи планетам (у їх астрологічному розумінні).
   Існувалв переказ про те, що першим астрологом був мусульманський пророк Ідріс. З'явилися навіть астрологічні тлумачення деяких віршів Корану (подібно до того, як у християнстві з'явилися астрологічні тлумачення Біблії), а пророки ісламу зіставлялися з планетами.
   Відповідність планет пророкам в ісламі:

    Згідно коранічної космогонії, Аллах мислиться творцем всесвіту, що складається з нижнього - земного і верхнього - небесного світів. Він розділив небо і землю, зробив з води "всяку річ живу" (21:31), в два дні він створив землю і сім небес, прикрасивши найближче небо "світильниками і для охорони" (41:8,10,11). Аллах створив "сім небес рядами" (67:3, 71:14), тобто одне над іншим, "і зробив місяць на них світлом, а сонце зробив світильником" (71:15). Над сьомим небом розміщується трон Аллаха. На небесах розташовуються рай (Джанна) і пекло (Джаханом), причому вони не займають всього простору небес. Рай, за багатьма переказами, знаходиться на сьомому небі; пекло, за однією з версій, - нижче першого неба. Небожителями є ангели (малаіка, фаршіта), створені зі світла, які передають людям вісті від Аллаха (15:8). Доступ на небо надійно охороняється від злих духів ангелами та зірками, "вражаючими світочами" (37:6-10).
   Ісламські астрологи не прагнули аргументувати свої астрологічні доктрини, як це було в епоху еллінізму. Як і в середньовічній Європі, докази були не обов'язкові, тому що вплив світил на підмісячний світ був само собою зрозумілим фактом.
   Астрологія проникла в ісламські культурні кола вже з VIII ст. Наукові (в т.ч. астрологічні) знання арабів були еклектичні, оскільки вони приходили з різних джерел, що належать до різних культур. Вважається, що в ісламській астрології змішалися три основні астрологічні течії: елліністична, індійська та сасанідська астрології. Великий внесок у науку був зроблений групою єврейських вчених, які процвітали при спочатку толерантних арабських халіфах. Найвищі досягнення в науках пішли після встановлення династії Аббасидів в 750 р. Аббасидской халіф ал-Мансур переніс столицю з Дамаска в нове місто Багдад. Він був заснований на західному березі Тигру в 762 р. в найбільш сприятливий момент, визначений придворними астрологами Наубахтом і Машаллахом, а потім побудований за геомантичними принципами. На початку IX ст. Багдад, мабуть, став найбільшим містом світу: в ньому жило близько мільйона чоловік.
   Перша астрологічна школа в Багдаді була заснована в 777 р. єврейським вченим Якобом бен Таріком. Ця школа стала відома завдяки науковим трактатів і перекладам, зробленим її членами. Абу Ма'шар (можливо, найвідоміший з усіх арабських астрологів) був головою цієї школи в середині IX ст. Він перевів Птолемея на арабську мову, і ці його переклади потім були в свою чергу перекладені на латинь європейськими вченими. Учитель Абу Ма'шара ал-Кинди в ці ж роки переклав на арабську більше 200 трактатів, серед яких - багато абстрактних досліджень, що стосувалися впливу зірок. Взагалі ж, у розпорядженні арабських вчених були роботи на багатьох мовах: вони перекладали з грецької і сирійської мов трактати астрологів елліністичного періоду, з санскриту - індійські варіанти, з пехлеві - конгломерат двох вищеназваних астрологічних течій, що виник в епоху Сасанідів. Таким чином, у арабських вчених була унікальна можливість перебувати на перших рубежах знань. Багато з цих робіт згодом проникли в Європу через арабську Іспанію. Кордова, що мала населення близько півмільйона чоловік, була одним з найбільших центрів знань. У неї стікалися студенти з інших європейських країн, щоб повчитися у арабських вчителів. Один з таких студентів, Гільберт з Оверні (Gilbert d'Auvergne), згодом став папою Сильвестром II.
   Значення, яке справила астрологія на образ мислення, політичне та культурне життя мусульман, важко переоцінити. Свідченням цього є велика кількість значних ісламських астрологів. Наука про зірки (`Ілм ан-нуджум, танджія; ці два терміни позначали і астрономію, і астрологію ) була найбільш популярною природньою наукою в середні століття.
   Найпопулярнішими жанрами астрологічної літератури в ісламських країнах стали "Введення..." і зіджі.
   "Введення в юдіціарну астрологію" - сина`а ахкам ан-нуджум ("мистецтво вироків зірок") - містили ключові відомості про складання та інтерпретації гороскопів. Сучасним історикам відомо 116 середньовічних мусульманських авторів, які написали "Введення в астрологію"; крім того, до нашого часу дійшло ще кілька десятків подібних творів, авторство яких не встановлено. Найважливішими роботами даного типу є "Книга про науки про зірки" Абу Ма'шара , "Введення в мистецтво вироків зірок" ал-Кабісі і Ібн Лаббана, "Книга напоумлення начаткам науки про зірки" ал-Біруні.
   Зіджі були головною "технічною літературою" астрологів. Вони представляли собою астрономічні таблиці, що дають можливість визначити положення планет на небесній сфері. Ці таблиці складалися за спостереженнями, що проводилися у великих астрономічних обсерваторіях арабського світу. У багатьох зіджі заключна частина являла собою посібник по тлумаченню гороскопів. Загальне число відомих зіджей становить кілька сотень.
   Навіть у народі астрологія була дуже популярна. Так, наприклад, у книзі "1001 ніч" рабиня Таваддуд ("Розповідь про Таваддуд", ночі 436-462) пояснює властивості семи планет, значення місячних домівок, основні властивості знаків Зодіаку, розповідає про відповідність місячних домівок знакам Зодіаку, днів тижня - планетам і повідомляє ще багато інших астрологічних відомостей. Необхідно зауважити, що повість про Таваддуд була своєрідною енциклопедією короткої відомостей, якими повинен володіти кожен освічений мусульманин.
   Всі ви пам'ятаєте, як катував за допомогою " мотузки і палиці" Ходжа Насреддін придворного астролога.
   В ісламському світі, де панувала ідея вищого приречення, особливо шанувалися елективна и хорарна астрологія, розвивалися вчення про аспекти, жереби, нерухомі зірки і планетні цикли, особливе значення надавалося політичній астрології. З цією активністю була пов'язана необхідність подальшого розвитку математичних і астрономічних основ астрології. Після IX ст. ісламська астрологія все більше схиляється до складання компіляцій, коротких настанов і кишенькових довідників. З плином часу в ісламській астрології з'явилися тенденції до об'єднання гороскопії з магією.
   На думку ал-Фарабі, астрологія містить 8 розділів:

1. побудова гороскопів;

2. медицинська астрологія;

3. вивчення фізичних законів;

4. астрологічні впливи на сільське господарство;

5. астрологічні впливи на мореплавство;

6. астрологічна алхімія;

7. вчення про коштовні камені і талісмани;

8. теорія дзеркал і законів оптики.

Цей список добре ілюструє області, які розроблялися арабськими астрологами.
   Варто зазначити, що найвизначніші суфійські мислителі (зокрема, ібн Арабі і ал-Газзалі) включали астрологічні відповідності в свої містичні погляди на космос як єдине начало буття. Оригінальне астрологічне вчення було розроблено шиїтською сектою батінітів.
   Аж до наших днів астрологія грає важливу роль в житті країн ісламу. Досягнення ісламської астрології мали істотний вплив на розвиток європейської астрології в епоху пізнього Середньовіччя та Відродження. Європа ознайомилася з мусульманською астрологією завдяки численним перекладам, zrs в основному робилися в XI - XII століттях в Іспанії (серед найбільш відомих "передавачів" арабської мудрості - Іоанн Севільський, Аделярд з Бата, Герард з Кремони, Платон Тіволійскій, Хуго Санталійскій, Роджер з Херефорда, Міхаель Скотт, Арнольд Вілланова). Крім того, за посередництвом арабських вчених Європа ознайомилася з творами багатьох античних авторів (в т.ч. Платона, Аристотеля, Птолемея). На жаль, ми не можемо належним чином оцінити внесок ісламських вчених у розвиток астрології до тих пір, поки не будуть переведені численні манускрипти  арабською, перською та турецькою мовами. До сьогоднішнього дня ці трактати зберігаються незатребуваними в музейних колекціях у різних регіонах світу. Сумно усвідомлювати, що не переведені навіть роботи світил арабської астрології, не кажучи вже про менш великих астрологів. 
   Основні терміни арабської астрології:

• Знаки Зодіаку (бурудж - "замки"): Овен - хама, Телець - савур, Близнюки - джаузі, Рак - саратан, Лев - асад, Діва - сунбула, Ваги - мізан, Скорпіон - акраб, Стрілець - каус, Козеріг - джадй, Водолій - далв, Риби - хут.

• Наййіран - "два яскравих світила": Сонце (Шамс) і Місяць (Камар).

• Кавакіб ал-мутахаййіра - "блукаючі світила": Меркурій (`Утарид), Венера (Зухра), Марс (Мірріх), Юпітер (Муштарі), Сатурн (Зухал).

• Екліптика - фалак ал-бурудж ("зодіакальний круг").

• Гороскоп - талі` ("висхідний").

• Кути гороскопу - аутад ("кілочки").

• Домівки гороскопу - буйут.

• Афесіс - тасйір.

• Доміфікація - тасвійа ал-буйут.

  Література

  Сайти