Тибетська астрологія (зурхай)

   Враховуються такі планети (у порядку збільшення сили їх впливу на наші вчинки): Сатурн (найслабша планета), Марс, Меркурій, Юпітер, Венера, Місяць, Сонце, Місячні Вузли (найсильніші). Сонце пов'язується з правителями та політичними лідерами, Місяць – з міністрами, королевами чи іншими політичними лідерами-жінками, Марс – з солдатами та воєначальниками, Меркурій – з ділками, Юпітер – зі священнослужителями та вченими, Венера – з музикантами та художниками, Сатурн – з фермерами, чорноробами та слугами. Місяць, Юпітер, Меркурій і Венера вважаються планетами, що схиляють до світу, а Сонце, Марс, Раху, Сатурн і Кету - схиляють до насильства.
   При прогнозуванні подій використовується з корінням до індійської астрології система планетних періодів (даш та антардаш).
   Друга система , "дус хор", оперує, на відміну від "янгчар", не дев'ятьма, а вісьмома планетами (Кету не враховується). Четвірка "гнівних планет" розташовується на північній, південній, східній і західній позиціях карти, що розраховується, тоді як "мирні планети" розміщуються в чотирьох кутах карти, виявляючи своє сприятливе або несприятливу природу. Інтерпретація проводиться з урахуванням дня тижня, коли відбулося народження, висхідного знака Зодіаку та інш. Цікаво, що максимальна тривалість життя за цією системою становить 108 років.
   Третя система практично не вимагає астрономічних розрахунків, у ній висновки робляться на підставі аналізу взаємодії п'яти стихій (кит. у сін) у момент народження. Стихія Металу ріже, стихія Води зволожує, стихія Вогню нагріває, стихія Ґрунту зміцнює, а стихія Дерева надає руху. Для визначення небезпек на життєвому шляху людини, виявлення її хвороб, з метою оцінки її майбутнього матеріального стану тощо астрологи Тибету вивчають взаємодії між цими стихіями, які уподібнюються взаємодіям між матір'ю і сином, між другом і ворогом.

  
   Тибетські астрологи роблять свої висновки і дають рекомендації, спираючись на якусь одну, на дві або на всі три системи побудови гороскопу.
   Астрологія протягом століть використовувалася в Тибеті для різних цілей. Якщо говорити мовою західної астрології, то тибетська астрологія включає і натальну, і прогностичну, і медичну астрологію, і астрологію стосунків партнерів, і мунданну астрологію. Особливим напрямком є посмертна астрологія, яка визначає, які релігійні ритуали необхідні після смерті кожної конкретної людини і який тип поховання слід вибрати (ритуал “Гандан Топча”).
   Основними серед астрологічних обрядів упродовж тривалого часу були і залишаються такі.
     “Очищення року”. Проводиться раз на кожні 12 років. Всупереч поширеній зараз у Європі думці, ніби рік Тварини-покровителя – це найвдаліший рік у житті: “Нарешті настав мій – рік Дракона, тепер можна дозволити собі все”, – це складний рік. Все одно, що зі своєю тінню зіткнутися. Можливі недуги, неприємності.
     “Очищення менге”. Проводиться один раз на 9 років. "Менге" - по-тибетськи означає "родимка" або "пляма". Це абстрактне поняття, яке у кольоро-цифровому коді визначає суттєві енергетичні характеристики духу людини, тобто його безсмертної складової, яка перероджується після смерті. Дуже важкий рік - "під дев'ять очей річних потрапити, під дев'ять очей коров'ячих". Може статися всяке, це підступний, небезпечний рік.
     “Очищення збігу місця”. Проводиться для двох або більше людей, які перебувають протягом одного року або з народження в тісному контакті під знаком одного й того самого елементу, “місця на Небі”. Така ситуація сприяє потенціалізації спільних проблем, мимовільному "наведенню" один на одного неприємностей, хвороб.
   Спільним початком у цих обрядах служить захист людини від несприятливих гравітаційних впливів.
   Цікавим є також тісний взаємозв'язок астрології зі складанням календарю (що зовсім не характерно для західної астрології, але дуже часто має місце у народів Азії).
   У період Середньовіччя тибетський календар наступного року готувався до кінця року офіційними астрологами, які визначали, коли будуть "нещасливі дні", з тим щоб пропустити їх і відповідно подвоїти "щасливі дні", визначити дати настання свят. Тільки після цього календар вважався дійсним.
   Як повідомляв наприкінці ХІХ ст. "Тибетський погодний календар" ("Нга те таг тхеб"), у землеробських районах рахунок часу починався з дня зимового сонцестояння. У кочівників існував облік часу залежно від появи на горизонті (приблизно у 8-му місяці) зірки Ріші (Сіріус), схід якої на небі сповіщав про необхідність повернення до зимових квартир.
   Особливість традиційного календарю Тибету полягала в тому, що кожен рік з 12-річного циклу Зодіаку мав не тільки власну назву (як і в інших народів Східної Азії), а й "власний" обряд, що виконувався саме в цьому конкретному році. Такий обряд немов би фіксував місце року у календарі, у часовому потоці. Найчастіше цей обряд включав паломництва, насамперед паломництва - обходи тих чи інших територій країни. Кожен такий обряд-паломництво, що виконувався у певний рік (під тим чи іншим знаком Зодіаку), можна розглядати, з одного боку, як регулярну фіксацію "демаркаційної" лінії, що відокремлює "свій світ" від іншого, а з іншого - так підтверджувалася приналежність даної території "свому світу" на цілий рік. У тих випадках, коли подібні паломництва мали релігійний характер, мабуть, таким чином здійснювалося ще й очищення від злих духів, скверни та гріхів підвладної території.
   Так, у рік Мавпи відбувалося паломництво - обхід долини (ронг-кор) гірської вершини Царі у місцевосці Дзаюл. У рік Вівці, в 4-й місяць, відбувалося паломництво до піку Кхаба Карпо, розташованому там, де зустрічаються Тибет, Бірма та Китай. У рік Тигру обходили гору Дорджедроле, а 4-й місяць цього ж року, після появи перших паростків на засіяному полі й після трьох днів вчинення релігійного обряду, в річку кидали козлячу шкіру.
    Астрологія Тибету складається з двох головних частин - так званої "чорної астрології" (астрологія елементів, або власне астрологія, як її називають тибетці) і "білої астрології" (астрологія планет, або "астрономія", як переводять її назву тибетці). В основі астрології елементів лежать, як зараз прийнято стверджувати, стародавні астрологічні знання до-буддійської релігії Бон-по, на які пізніше (починаючи з II століття до н.е.) справила сильний вплив китайська система астрології елементів. Це система, про яку всі тепер на Заході чули, завдяки популяризованим журналістами зустрічам Нових років Жовтого Кролика, Білого Дракона тощо. 
   В основі “білої” астрології лежить система Шрі Калачакра-Тантри – система космології та астрології, і водночас – один із найвищих шляхів досягнення Звільнення в тантричному буддизмі. Текст Калачакри вперше було перекладено тибетською мовою в 1027. З тих пір щорічно по ньому розраховуються традиційні астрологічні тибетські альманахи, які служать основним інструментом у повсякденній роботі тибетського астролога. Калачакра-тантра ділиться на три частини, три рівні – Калачакра Зовнішнього, Калачакра Внутрішнього та Калачакра Іншого (або, по-іншому, – Зовнішня, Внутрішня та Альтернативна, або Таємна Калачакра).
   Калачакра Зовнішнього описує устрій нашого фізичного світу, дає цілу низку рекомендацій, пов'язаних із прийдешньою війною Світлих і Темних сил на Землі, розрахунки календаря Калачакри, хронологію, космологію, астрологічні правила та обчислення.
   Калачакра Внутрішнього має справу з "внутрішнім світом" людини, описує процеси внутрішньоутробного розвитку і пологів, будову і функціонування людського організму і психіки, енергетичні центри і канали тіла, різні прани і т.п., а також вплив зовнішніх сил, таких як планети та зірки, на людське тіло та його функції.
   Калачакра Іншого – найпотаємніша і мало ким практично вивчена, але найважливіша – описує медитативну та йогічну практику, посвяту, візуалізацію тощо, тут же описано і стан Просвітлення – результат всього того, що слід зробити практикуючому цю тантру. Власне, це і є інструкція проходження вищого тантричного шляху Калачакри.
   Після вторгнення китайських військ до Тибету традиція тибетської астрології була перервана. І зараз, під час вигнання Далай-лами, вона продовжує практикуватися та вивчатися. Провідним сучасним астрологом цього напряму був доктор Джампа Г.Дагтон, керівник Тибетського Медичного та Астрологічного Інституту.
   В даний час тибетська астрологія поширена в Тибеті, Монголії, Бурятії, Калмикії та Тиві.
   Деякий драматизм надає та обставина, що тибетська астрологія зараз перебуває на межі зникнення. Це не перебільшення, – зараз живими залишилися буквально одиниці справжніх тибетських астрологів, які пройшли повне традиційне навчання (принаймні, хочеться вірити, що дійсно повне). І всі вони, на жаль, вже літні люди, живуть дуже далеко один від одного (у різних частинах Індії, в Непалі та Бутані) і може статися, що вони так і не передадуть ключові знання нікому з молоді.
   Див. також Монголольська астрологія.

  Література

  Сайти